Лідер фракції блоку свого імені у Верховній Раді Володимир Литвин про політичну кризу, вихід з неї, бюджет, вибори і політичні проекти


- Володимире Михайловичу, наскільки неминуче проведення ще одних позачергових виборів Верховної Ради?


- Їх треба уникнути. Тому що при нинішньому настрої людей і при нинішній виборчій системі вони (вибори) абсолютно нічого не змінять. Я думаю, що в разі проведення позачергових виборів на 85% Верховна Рада залишиться такою ж. Люди не настроєні на вибори, вони тотально не довіряють владі, і в цих умовах я б сказав, що вибори навіть небезпечні. І тому в цих умовах влада має шанс виправитися. Якщо ж вибори стануть неминучими, то, перш ніж їх проводити, необхідно змінити виборчу систему - повернутися до мажоритарної системи. Або, як мінімум, до відкритих партійних списків, щоб люди голосували не тільки за партію, але й за конкретних її представників.


- Чи в разі проведення дострокових виборів Верховної Ради можуть бути одночасно з ними проведені дострокові вибори Президента?


- Я не прихильник політичної доцільності, а правових підстав для цього не бачу.


- Чи не є Ваші часті поїздки по країні початком виборчої кампанії?


- У нинішній ситуації займатися моралізуванням - це погана практика. Треба чути й слухати людей, і щоб люди теж розуміли, що зараз відбувається й що треба робити. Тому я й не сиджу на місці, намагаючись почути думку людей на місцях, пояснити людям свою позицію й одержати від них підтримку. Сьогодні, як ніколи, треба "тримати вухо біля землі" і слухати, чим живуть люди.


- Однак багато експертів вважають, що недавні вибори в Києві були проведені саме з точки зору політичної доцільності, а не на правових підставах...


- Це дійсно була політична доцільність. Але я думаю, що сама постановка такого питання про вибори Президента може призвести до політичної війни в країні. А нам тільки цього ще не вистачало...


- Чи є у Вашого блоку ініціативи щодо подолання політичної кризи в Україні?


- Ми оприлюднили наші 12 пунктів - це наш план дій щодо виходу з політичної кризи, щодо консолідації й підвищення відповідальності влади. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко оголосила, що вона підтримує запропонований нами підхід до вирішення кризи, але далі наші ініціативи розвитку не одержали. І все-таки ми будемо продовжувати говорити не про те, хто винен, а про те, що необхідно робити. Я думаю, це сьогодні досить важливо.


- Чи зможе Верховна Рада в нинішньому складі зібратися на позачергову сесію для внесення змін у державний бюджет?


- Вона зможе зібратися. В цьому проблеми особливої немає. Проблема в іншому - наскільки результативною буде ця сесія. Якщо вона буде використана депутатами тільки для того, щоб порепетувати, висунути взаємні претензії, то спрацює принцип: "Вереску багато - вовни мало".


- Як ви думаєте, чому Президент Віктор Ющенко вніс на розгляд парламенту свій проект змін у держбюджет?


- Згідно із законодавством і відповідно до роз'яснень Конституційного Суду, Закон про державний бюджет - це прерогатива виключно Кабінету Міністрів. Але у Верховну Раду був внесений проект не державного бюджету, а проект змін до нього, тому, з формальної точки зору, Президент, як суб'єкт законодавчої ініціативи, має право на такий крок. Цей крок, звичайно, неординарний, і фактично демонструє те, що Президент перебирає повноваження уряду на себе. Я думаю, що Президент таким кроком висловив недовіру уряду. Головну причину такого кроку слід шукати в політичній площині - це особистісне не сприймання один одного по лінії Президент Віктор Ющенко - прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.


- А який із запропонованих проектів змін до держбюджету - Кабінету Міністрів чи Президента - більш прийнятний для нашої держави?


- Якщо уважно аналізувати обидва проекти, то ми дійдемо висновку, що в обох проектів одна й та ж вихідна база. При цьому в президентському проекті зроблено більш виражений акцент на деякі гуманітарні питання, а також на питання фінансування Міністерства оборони. Водночас, в обох проектах є й низка принципових розходжень. Я переконаний, що, незважаючи на це, необхідно вийти на один проект (змін до держбюджету), але разом з тим бездарно упущено багато часу, й зараз потрібно думати про те, як прийняти бюджет на 2009 рік, який був би побудований на пріоритетах, реалізмі, дотриманні Конституції й Бюджетного кодексу. У Верховну Раду вже давно мала подана бюджетна декларація, а 15 вересня уряд уже повинен спрямувати бюджет у перше читання. При цьому виникає логічне питання: який резон у скликанні позачергової сесії, коли вже необхідно подавати бюджет на наступний рік, а плюс до цього - уряд не виконав конституційну норму, не надавши 

програму соціально-економічного розвитку країни на цей рік? Ось про це треба говорити.


- Чи можлива у зв'язку із цим відставка нинішнього Кабінету Міністрів?


- Я не виключаю такої постановки питання, хоча й не є прихильником дій, розрахованих на один хід. Допустимо, відправили уряд у відставку, що далі? За законом, запропонувати кандидатуру на посаду прем'єра може тільки коаліція. Коаліції немає, і уряд продовжує виконувати обов'язки. Я думаю, що в нинішній ситуації для країни неприйнятне "переформатування хаосу". Тому що це може стати останньою краплею, що означає втрату Україною свого обличчя. Не влади, а країни й людей. Тому я вважаю, що необхідно дати можливість уряду повністю себе проявити.

- Новостворена політична сила, що іменується партією "Єдиний центр", заявляє про свій намір об'єднати країну. Чи не було пропозицій Вам з боку "Єдиного центру" очолити цей процес або об'єднатися з нею?