|
|
|
|
|
Економіка: аналітика
 |
|
 |
|
04.10.2007 14:05 Ледь не першим словом Юлії Тимошенко після того, як стали зрозумілими результати виборів, було слово "газ".
Газ для Тимошенко – це більше, ніж просто стан речовини. Це її життя, це символ її самоствердження. З газу вона вийшла у сяючі висоти української політики, газ має стати символом її остаточного реваншу після багатьох невдач у запеклих політичних битвах.
І як тільки стали очевидними її блискучі перспективи після виборів, Тимошенко підняла газову тему. Це можна трактувати як одну з умов, яку вона ставить своїм майбутнім колегам по коаліції – "хочу газ".
Газ це українська альфа і омега, величезний вплив на економіку України, хворобливо жадібну до "голубого наркотику". Це – влада і гроші у фантастично привабливій комбінації.
Але для долі Тимошенко це іще і вихід на новий рівень. В українській політиці Тимошенко з її ядерною енергією тісно. Хто здатен бути її достойним ворогом у відкритому двобої? Янукович? Ретроградна, застигла харизма. Ющенко? Недостатньо динамічний інтелект, до того ж обтяжений природною нерішучістю.
Тому для Тимошенко газ – це пропуск у світову геополітику, ще більшу гру, з вищими ставками і призами.
Проте, не всім хочеться бачити там українську залізну леді.
Блискавично відреагував "Газпром". З Москви полетіли заяви, причому такі, ніби газова війна Києва з Москвою не просто починається, а вже досягла свого апогею. Коли говорять уже не дипломати, а оператори перекривають крани, і європейці метушаться у безсилій паніці.
Привид боргу
Формулювання "Газпрому" про те, що Україна винна йому 1,3 млрд доларів, є некоректним, причому двічі.
По-перше, Україна як держава не має ніяких торгових стосунків з російською газовою монополією. Уряд не підписував контрактів з "Газпромом" на купівлю газу.
По-друге, 1,3 млрд простроченої заборгованості – це більше ніж 10 млрд кубометрів газу. Важко повірити в те, що Україні її бізнес-партнери дозволили три-чотири місяці споживати газ без оплати, і лише зараз, у наступний після виборів день, зрозуміли глибину своєї помилки.
Можливо, йде мова не тільки про прострочену заборгованість, але і про загальну суму зобов’язань за спожитий газ.
Про перший момент важливо сказати більше. Отже, який стосунок має держава до можливих боргів за газ? Держава – ніяких. Може, "Нафтогаз" щось винен? Але він не купує газу в "Газпрому" напряму. Більше того, він вже другий рік не купує газу і в "дочки" Газпрому – "РосУкрЕнерго". І борги перед цим посередником погасив.
Отже, борги перед "РосУкрЕнерго" – це борги українського ЗАТ "Укргаз-Енерго", яке, відповідно до угод між "Газпромом", "Нафтогазом" та "РосУкрЕнерго" є монопольним покупцем газу, що імпортується в Україну.
При цьому уряд ніяким чином не виступав гарантом виконання угод між загаданими компаніями. Формально, держава не має ніякого відношення до цього договору.
Якщо поставити себе на місце "Газпрому", то в певному сенсі йому не позаздриш. Звісно, в нього є проблеми зі своєчасним надходженням плати за газ. Але що він взагалі може вимагати від України, щоб реально отримати свої гроші? Газпромівці, якщо б у них вистачало чесності, мали б сказати українцям щось на кшталт: будь ласка, своєчасно сплачуйте за комунальні послуги!
Погодьтеся, дещо дивне прохання. Тим не менш, це правда. Ланцюжок проблем виглядає приблизно так:
Населення не платить теплокомуненерго (ТКЕ).
- ТКЕ не платять "Нафтогазу".
- "Нафтогаз", не розраховується з "Укргаз-Енерго".
- "Укргаз-Енерго" не має коштів повернути борги за придбане у "РосУкрЕнерго" пальне.
- РУЕ не платить "Газпрому".
Все просто, чи не так?
Просто, тому що зрозуміло – "Газпром" має право скаржитися лише на РУЕ. У всіх інших випадках (з першого по четвертий) він буквально лізе не в свої справи, а в справи між іншими господарюючими суб’єктами.
Хто винуватий?
Ну точно не українська держава...
По суті, "Газпром" через купу посередників зайшов в Україну на свій страх і ризик, тепер не справляється зі збором грошей за поставлений газ, і вимушений звернутися до українського уряду по допомогу.
При чому робить це в ультимативній формі – дістаньте гроші де хочете, а то відключимо газ. І невідомо, хто, кому відключить у цьому ланцюжку посередників.
З іншого боку, прямолінійності нинішньому газпромівському керівництву вистачає. Та й зрозуміти їх по-людськи можна. Уявіть собі, Тимошенко позбавить РУЕ права торгувати з Україною – що тоді робити з його колосальними боргами? Адже "РосУкрЕнерго" – 50%-ова "дочка" "Газпрому", і її збитки – це збитки російського газового гіганту.
Тому своїми заявами росіяни фактично поставили умову – будь-що поверніть борги нашим дочірнім структурам, а тоді вже думайте про їх усунення зі схем поставок.
Українці прореагували майже одностайно – фактично всі продемонстрували "Газпрому" готовність піти на його умови. Тимошенко сказала, що вирішить проблему неплатежів за два місяці. Юрій Бойко, міністр палива та енергетики пообіцяв, що справиться за місяць, і навіть встиг про це домовитися в Москві.
Непоганий для "Газпрому" підсумок парламентських виборів, чи не так? Як пожартував один із експертів, перемога помаранчевих сил традиційно вигідна "Газпрому", бо тоді українці врешті починають платити за газ.
Втім, якщо Тимошенко очолить уряд, то буде ще багато інших цікавих сюжетів на газову тему...
Ігор Луценко, ЕП, 04.10.2007
Економічна правда
<<< [Версія для друку]
|
|
|
|
|
